Оперезуючий лишай
(HERPES ZOSTER)
Зміст:
- Що таке оперізувальний лишай?
- Причини захворювання
- Симптоми оперізувального лишаю
- Початкова стадія: фото проявів
- Види та стадії розвитку оперізувального лишаю
- Ускладнення оперізувального лишаю
- Діагностика оперізувального лишаю
- Як лікувати оперізувальний лишай?
- Прогнози та профілактика
- Висновки, поради фахівця
Встановлено, вірус вітряної віспи здатний зберігатися в організмі людини. Переходячи в латентную форму, він потрапляє в спинномозкові корінці, де може перебувати тривалий час. Якщо же умови для його розвитку будуть сприятливими, вірус оперізувального лишаю активізується і проникає в периферичні нерви по міжхребцевих нервових вузлах, які розташовані поруч з епідермісом. Так розвивається оперізувальний лишай (herpes zoster).
Що таке оперізувальний лишай?
Оперізувальний лишай – це захворювання вірусного характеру, викликане тим самим збудником, який провокує розвиток вітрянки. Тому виникнути він здатний тільки у тих, хто раніше вже перехворів на вітряну віспу.
Це обумовлено тим, що вірус навіть після одужання може зберігатися в організмі. Причому весь цей час він ніяк себе не проявляє. Збудник перебуває в сплячому стані, перебуваючи в нервових клітинах. Якщо ж організм дає збій, вірус починає активно розвиватися, потрапляє в кров і розноситься по всьому організму, провокуючи висипання.
Причини захворювання
В середньому один з чотирьох пацієнтів, які перехворіли на вітряну віспу, через деякий час може зіткнутися з оперізувальним лишаєм. Причому статися це може навіть через десятиліття. Найчастіше вірус активізується в організмі літніх людей, хоча медики також діагностують хворобу і серед молоді.
Причиною виникнення оперізувального лишаю можуть стати такі фактори:
- Похилий вік. З роками імунний захист організму людини знижується. Цим пояснюється те, що 6 із 7 пацієнтів з цим діагнозом старше 50-60 років.
- Порушення роботи імунної системи та ряд інших захворювань (онкологія, цукровий діабет, перенесені складні травми, туберкульоз, ниркова і серцева недостатність, захворювання печінки тощо).
- Переохолодження або перегрів організму.
- Часті стреси, психічне та фізичне перевтома.
- Неврологічні захворювання.
- Використання для лікування інших захворювань імуносупресивних препаратів, які пригнічують імунітет.
- Наявність в організмі ВІЛ-інфекції.
- Перенесені респіраторні або інші інфекції, здатні послаблювати імунітет.
- Зловживання засмагою.
Симптоми оперізувального лишаю
Захворювання має особливу клінічну картину, яку просто неможливо не помітити. За кілька днів до того, як хвороба перейде в гостру стадію, пацієнт відчуває симптоми, що нагадують звичайну застуду або грип: загальне нездужання, підвищення температури тіла, озноб. Гостра фаза супроводжується висипаннями. Зовні вони нагадують невеликі плямки рожевого відтінку. На цих ділянках пацієнт відчуває печіння, свербіж.
Через деякий час на місці утворених плям формуються везикули – пухирці, всередині яких міститься рідина. У перші дні вона прозора, потім стає каламутною. У важких випадках рідина містить домішки крові. При цьому сам пухирець має темний, у деяких випадках навіть чорний відтінок.
Початкова стадія: фото проявів
На ранньому етапі оперізувальний лишай може бути схожий на звичайне подразнення шкіри або алергічний висип, проте для нього характерна важлива особливість – висипання з'являються по ходу одного нерва і зазвичай розташовуються тільки на одному боці тіла.
На фото оперізувального лишаю в початковій стадії найчастіше можна побачити невеликі ділянки почервоніння, на тлі яких з'являються згруповані дрібні пухирці з прозорим вмістом. До виникнення висипу багато пацієнтів відчувають печіння, поколювання, свербіж або виражений біль по ходу ураженого нерва. Ці симптоми можуть виникнути за кілька днів до появи перших шкірних змін.
В міру розвитку захворювання кількість пухирців збільшується, вони можуть зливатися між собою, а потім підсихають з утворенням кірочок. Найчастіше висипання локалізуються на грудній клітці, спині, живіт, рідше – на обличчі та волосистій частині голови.
Важливо! Остаточний діагноз не можна поставити тільки за картинками з інтернету. Навіть якщо прояви нагадують оперізувальний лишай на фото в початковій стадії, схожу клінічну картину можуть мати простий герпес, контактний дерматит, алергічні реакції та деякі інші захворювання. Тому при перших симптомах варто якомога раніше звернутися до лікаря – противірусна терапія найбільш ефективна в перші 72 години після появи висипань.
Висипання Herpes Zoster, джерело https://dermnetnz.org/
Висипання можуть з'являтися на спині, вдовж спинномозкових нервів або вражають інші зони:
- верхні та нижні кінцівки;
- обличчя (по лінії лицьового нерва, на лобі або нижній щелепі);
- геніталії;
- сідниці;
- шия та потилиця;
- міжреберна зона.
Чим менший вік пацієнта, тим легше він переносить захворювання. При наявності у людини порушень у роботі імунної системи можливі різні ускладнення:
- ураження очей та зорового нерва;
- порушення роботи мозку (як головного, так і спинного), які можуть спровокувати параліч;
- менінгоенцефаліт, здатний стати причиною інвалідності або летального результату;
- порушення роботи внутрішніх органів, м'язів тощо.
Уникнути негативних наслідків при розвитку оперізувального лишаю можна, якщо своєчасно звернутися до лікаря і почати лікування.
Види та стадії розвитку оперізувального лишаю
Виділяють такі види захворювання:
- Гангліошкірна. Спочатку пацієнт відчуває незначне погіршення загального самопочуття і неприємні відчуття на ділянці, де через 5-7 днів з'являється висип. Дехто відзначає порушення чутливості шкіри в цьому місці. Поступово болючість посилюється, виникають ознаки розвитку інфекційного процесу в організмі. При цьому шкірна чутливість посилюється так сильно, що біль може провокувати навіть легкий подих вітру. Шкіра на цих ділянках червоніє, формуються пухирці з рідиною всередині. Через 4-5 днів вони покриваються кіркою, яка з часом самостійно відпадає. В середньому тривалість захворювання становить 2-4 тижні.
- Вушна. Висипання формуються зовні та всередині вушної раковини, зачіпають слуховий прохід. Пацієнт може не відчувати смаку. Можливий параліч лицьового нерва або м'язів.
- Очна. Висип виникає на обличчі, зачіпаючи ніс, лоб, ділянку навколо очей, може доходити до тім'я.
- Гангренозна. Для цієї форми характерне глибоке ураження шкірних покривів з подальшою некротизацією м'яких тканин. Після одужання на шкірі пацієнта залишаються помітні рубці. Дана форма найчастіше діагностується у літніх людей з важкими супутніми захворюваннями (цукровий діабет, ВІЛ, виразка шлунка).
- Менінгоенцефалітична. Захворювання провокує ураження нервових закінчень, розташованих на голові. Супроводжується високою температурою, зміною свідомості, нудотою, блюванням, сильними головними болями. Пацієнт часто впадає в кому. Існує високий ризик летального результату.
- Дисемінована. Висипання покривають все тіло, відбувається ураження внутрішніх органів. Дана форма розвивається на тлі ВІЛ-інфекції.
- Гангліоневралгічна. Для цієї форми характерний виключно дискомфорт і больовий синдром. При цьому поверхня шкіри не пошкоджується, висипання відсутні, що ускладнює діагностику захворювання, тому нерідко лікування починається із запізненням.
Незалежно від форми оперізувального лишаю може відбуватися пошкодження вегетативних вузлів, через що пацієнт скаржиться на нетипові для захворювання симптоми: порушення сечовипускання, діарея, закрепи.
Herpes Zoster, ураження трійничного нерва, джерело https://dermnetnz.org/
Виділяють кілька стадій розвитку захворювання:
- Початкова стадія, або інкубаційний період. Його тривалість – до 4 діб. У цей час людина відчуває нездужання, підвищується температура тіла, збільшуються лімфоузли, з'являється свербіж і печіння.
- Стадія висипань. Характер висипу залежить від стадії та тяжкості патологічного процесу. Спочатку на шкірі з'являються плями рожевого відтінку. Через добу на їхньому місці формуються пухирці з рідиною, яка через 3 дні стає каламутною. Висипання можуть з'являтися хвилеподібно – через кожні 3-4 дні.
- Стадія формування кірочок. Через 2-3 тижні після появи висипу він починає покриватися кіркою. Після її відпадання на шкірі може залишитися пігментація.
Ускладнення оперізувального лишаю
Більше половини пацієнтів стикаються з різними ускладненнями. Це пов'язано з тим, що початок лікування часто буває запізнілим і призначається тільки через 7-14 днів після появи перших ознак. Причиною стає те, що дискомфорт і біль, які з'являються найпершими, нерідко списують на загострення зовсім інших захворювань, наприклад, остеохондрозу, пієлонефриту тощо. При цьому появу висипу часто помилково пов'язують з алергічною реакцією.
Читайте також у нашому блозі: Алергічні реакції та шкірний висип: діагностика, лікування
Але, як показує практика, при невчасному початку терапії оперізувального лишаю у кожного четвертого пацієнта відбувається приєднання інфекції або розвиваються інші ускладнення:
- вторинна інфекція внаслідок приєднання бактерій – найчастіше ускладнення оперізувального лишаю;
- кератит – запальне ураження рогівки ока, при якому відбувається погіршення зору, формуються виразки, спостерігається біль і почервоніння очей;
- постгерпетична невралгія – різкий біль у ділянці ураження може бути пекучим, гострим, постійним або спостерігається періодично;
- епісклерит, іридоцикліт та інші ураження очних тканин;
- поліневропатія – пошкодження периферичних нервів;
- захворювання серцево-судинної системи;
- патології ШКТ.
Діагностика оперізувального лишаю
Знаючи, що характерно для оперізувального лишаю, лікар може поставити діагноз на підставі проведеного візуального огляду. Але щоб уточнити або підтвердити його, призначаються додаткові дослідження:
- аналіз крові (загальний, біохімія, ІФА);
- ПЛР-аналіз.
Проведення лабораторних аналізів зазвичай доцільно у дітей першого року життя, пацієнтів з ослабленим імунітетом і тих, у кого спостерігається важка форма хвороби або її нетиповий розвиток.
Як лікувати оперізуючий лишай?
До лікування оперізувального лишаю, крім дерматолога, можуть залучатися також офтальмолог, невролог та інші вузькі спеціалісти. Виділяють п'ять основних напрямів терапії:
- прийом противірусних ліків (важливо почати протягом 72 годин після виникнення перших симптомів оперізувального лишаю);
- призначення анальгетиків і кортикостероїдів для усунення больового синдрому;
- прийом протизапальних ліків для зменшення запального процесу;
- профілактика бактеріальної інфекції;
- прискорення процесу відновлення шкірних покривів.
Противірусна терапія
Лікарі наполягають на важливості початку прийому противірусних препаратів не пізніше ніж через 72 години після виникнення перших симптомів захворювання. Тільки в такому разі можна розраховувати на швидке одужання та відсутність ускладнень. Найчастіше пацієнтам призначають препарати на основі ацикловіру. Вони ефективно призупиняють розвиток вірусу, проте не здатні запобігти рецидиву.
Зазвичай ліки призначають у формі таблеток. У рідкісних випадках може знадобитися їх внутрішньовенне введення. Наприклад, пацієнт переніс трансплантацію органа, має онкологічне захворювання, проходить терапію кортикостероїдами або у нього діагностовано СНІД.
Патогенетична терапія
Для запобігання розвитку тромбозів пацієнтам при лікуванні оперізувального лишаю призначають препарати, що знижують агрегацію тромбоцитів.
Протизапальна терапія
Пацієнтам призначають нестероїдні протизапальні препарати. При ускладненнях підбирають глюкокортикостероїди. За відсутності результату їх прийому лікар може рекомендувати виконання невральних блокад або введення препарату, що має центральну анальгетичну дію.
Використання препаратів для зовнішнього нанесення
Додатково пацієнту призначають зовнішні противірусні препарати для лікування оперізувального лишаю. Вони допомагають запобігти розвитку вторинної бактеріальної інфекції.
У деяких випадках пацієнту може знадобитися розкриття пухирів при формуванні булльозних висипань. Таку процедуру допускається проводити виключно в умовах стаціонару. Розкриття виконується стерильними ножицями, після чого ранку обробляють антисептичним розчином (Хлоргексидином).
Знеболювальні та противірусні препарати для зовнішнього застосування при оперізувальному лишаї не використовуються, оскільки ефективність у них вкрай низька. Крім лікарських препаратів, пацієнту для лікування захворювання призначають курс кварцування або локальної УФО-терапії.
Прогнози та профілактика
За умови своєчасного початку лікування та відсутності супутніх захворювань, які можуть викликати ускладнення, оперізувальний лишай лікується протягом 7-10 діб. Після цього висипання на шкірі безслідно зникають протягом кількох тижнів. Найчастіше лікування проводиться в домашніх умовах, але в складних випадках може знадобитися госпіталізація.
Специфічних профілактичних заходів щодо запобігання розвитку вірусу герпесу не існує. Разом з тим медики зазначають, що існує особлива протигерпетична вакцина. Крім цього, необхідно проводити заходи, спрямовані на підвищення захисних сил організму.
Тим, хто вже перехворів на вітряну віспу і належить до групи ризику розвитку оперізувального лишаю, рекомендують дотримуватися таких правил:
- уникати переохолодження або сильного перегріву організму;
- мінімізувати стресові ситуації;
- правильно та збалансовано харчуватися;
- стежити за станом імунної системи.
Висновки
Оперізувальний лишай може виникнути у тих, хто раніше перехворів на вітряну віспу, оскільки обидва захворювання викликає один і той самий збудник. Успіх лікування залежить від своєчасності звернення до лікаря та правильного підбору терапевтичної схеми. Тому при появі перших ознак хвороби важливо одразу ж відвідати лікаря. Самостійне лікування може бути небезпечним і спровокувати розвиток серйозних ускладнень, зокрема стати загрозою для життя пацієнта.
Джерела.
- Herpes Zoster, https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/ddg.14565
- Herpes Zoster Treatment & Management,, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK526126/
- Treatment of herpes zoster, https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/odi.13569
- Herpes Zoster, https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/11036-shingles
- Зображення, https://dermnetnz.org/
